Дослідження напружено-деформованого стану стовпчастих фундаментів і основи, що армована грунтоцементними палями

Abstract

This paper presents the results of a comprehensive study of the stress-strain state of the “columnar foundation–reinforced base” system using vertical soil-cement elements. The relevance of the work is due to the increase in building density and the shortage of territories with favorable engineering and geological conditions, which is caused by active urban development, which in turn forces construction to be carried out in difficult conditions or on weak soils, traditional methods of strengthening foundations are technically difficult or economically impractical. The use of soil-cement elements to strengthen foundations allows to significantly reduce the cost of construction and reduce transportation costs. The purpose of the numerical studies conducted in the SOFiSTiK 2024 software package was to analyze the parameters of the base reinforced with vertical soil-cement elements while varying the binder content in the soil-cement mixture within the range 10% to 40%. To substantiate the correctness of using the SOFiSTiK 2024 software package, a simulation of the stress-strain state of the “stamp-reinforced base” system was performed for the stamp test of the reinforced base, conducted by R. V. Petrash. As a result of conducting a series of model experiments for three groups of bases (inhomogeneous, homogeneous loam and homogeneous clay), the patterns of change in the reduced modulus of deformation and the first critical force depending on the variation of the binder content were established. It is established that the use of a soil-cement mixture with a binder content of 20% is optimal, because for a homogeneous base reinforced with vertical soil-cement elements, the modulus of deformation increased by 54%, and a further increase in the binder content (up to 40%) leads to a slight increase in the modulus of deformation (by 13% relative to the 20% composition of the soil-cement mixture), which is an economically inefficient solution. The most pronounced effect of base reinforcement was recorded for a weak base ( 7.7 MPa), at a 20% binder content the modulus of deformation increased more than 2 times, and the design resistance increased by 1.3 - 1.5 times.

В даній роботі представлено результати комплексного дослідження напружено-деформованого стану системи «стовпчастий фундамент–армована основа» з використанням вертикальних грунтоцементних елементів. Актуальність роботи обумовлена зростанням щільності забудови та дефіцитом територій зі сприятливими інженерно-геологічними умовами, що спричинено активною розбудовою міст, що в свою чергу змушує вести забудову у складних умовах чи на слабких грунтах, де традиційні методи підсилення основ є технічно складними чи економічно недоцільними. Використання грунтоцементних елементів для підсилення основ дозволяє суттєво знизити вартість будівництва та зменшити витрати на транспортування. Метою чисельних досліджень, проведених в програмному комплексі SOFiSTiK 2024, став аналіз параметрів основи армованої вертикальними грунтоцементними елементами при варіюванні вмісту в’яжучого в грунтоцементній суміші в межах від 10% до 40%. Для обгрунтування коректності використання програмного комплексу SOFiSTiK 2024 було виконане моделювання напружено-деформованого стану системи «штамп-армована основа» для натурного штампового випробування армованої основи, проведеного Р. В. Петрашем. В результаті проведення серії модельних експериментів для трьох груп основ (неоднорідної, однорідного суглинку та однорідної глини) встановлено закономірності зміни приведеного модуля деформації в залежності від варіювання вмісту в’яжучого. Втановлено, що використання грунтоцементної суміші з вмістом в’яжучого 20% є оптимальним, адже для однорідної основи армованої вертикальними грунтоцементним елементами модуль деформації зріс на 54%, а подальше збільшення вмісту в’яжучого (до 40%) призводить до незначного приросту модуля деформації (на 13% відносно 20%-го складу грунтоцементної суміші), що є економічно неефективним рішенням. Найбільш виражений ефект армування основи зафіксовано для слабкої основи ( 7,7 МПа), де при 20% вмісті в’яжучого модуль деформації збільшився більше ніж у 2 рази, а розрахунковий опір збільшився в 1,3 – 1,5 разів.