Підприємницький потенціал FinTech-екосистеми у забезпеченні стійкості національної економіки
Author
Нечипоренко, Т. Д.
Дембовська, Ю. Ю.
Nechyporenko, T. D.
Dembovska, Yu.
Date
2026Metadata
Show full item recordCollections
- Наукові видання каф. ПЛМ [318]
Abstract
The article presents a scientific study of the entrepreneurial potential of the FinTech ecosystem as a fundamental
driver for the strategic resilience and structural modernization of the national economic system. In conditions of global instability, traditional financial mechanisms are losing effectiveness, requiring a transition to integrated digital platforms and adaptive
business models. It is argued that the realization of entrepreneurial potential within the FinTech environment is a key factor
in the transformation of the national economic architecture. The research employs systemic observation and logical analysis
to conceptualize the mechanisms by which digital innovations enhance macroeconomic stability. It is substantiated that the
basis for optimizing the national business landscape is the transition from rigid financial structures to dynamic value creation
networks. Synergy arises from the integration of entrepreneurial initiatives with digital platforms, transforming the financial
space into a strategic generator of economic growth. The paper systematizes key imbalances – institutional, technological, and
competence-based – that hinder the emergence of synergy between the financial sector and the real economy. A methodological approach is proposed to assess the impact of the FinTech ecosystem on economic stability through indicators of resource
allocation efficiency and the reduction of transaction costs. It is proven that the entrepreneurial potential of FinTech allows for
the optimization of capital turnover while simultaneously increasing the adaptive capacity of the economic system to external
shocks. The authors formulate strategic vectors for overcoming structural imbalances, including the convergence of financial
and innovative policies. The study confirms that during 2023–2025, there has been a steady trend toward the reconfiguration
of the business landscape, providing strategic resilience and competitive advantages for the national economy in a turbulent
environment. У статті висвітлено підприємницький потенціал FinTech-екосистеми у забезпеченні стійкості національної економіки. Доведено, що розвиток FinTech-ініціатив трансформує конфігурацію економічних взаємодій, формуючи нові механізми створення вартості та прискорюючи процеси відтворення. Визначено роль підприємницького
потенціалу як ключового ресурсу спрямування фінансових потоків у інноваційні інструменти підвищення адаптивності економічної системи до зовнішніх шоків та структурних дисбалансів. Ідентифіковано напрями впливу цифрових
фінансових рішень на ефективність розподілу ресурсів і мінімізацію трансакційних витрат. Доведено, що синергія підприємницької активності та цифровізації фінансового простору забезпечує передумови довгострокової макроекономічної стабільності. Запропоновано підхід до оцінювання впливу фінансово-цифрового сектору на динаміку розвитку
та стійкість національної економічної системи. В межах дослідження концептуалізовано реалізацію цього потенціалу на трьох рівнях: стратегічному (синхронізація з державними цілями), функціональному (цифровий обіг капіталу)
та адаптивному (використання інтелектуальних мереж). Особливу увагу приділено систематизації дисбалансів, що
стримують розвиток екосистеми, зокрема стратегічних, організаційних, методологічних та компетентнісних розривів. Обґрунтовано параметри реалізації потенціалу за векторами розвитку: ціннісно-орієнтованим, екосистемним,
цифрово-узгодженим та інтелектуально-адаптивним. Запропоновано методичний підхід до оцінювання результативності FinTech-взаємодії на основі інтегрального аналізу рентабельності активів (ROA), операційної адаптивності та
зниження трансакційних витрат. Доведено, що протягом 2023–2025 рр. відбулося двократне зростання узгодженості підприємницьких рішень із цифровими параметрами системи, що забезпечує перехід до предиктивного управління
ризиками. Сформульовано стратегічні напрями подолання інституційної інертності через методологічну конвергенцію планування та реінжиніринг комунікацій у реальному часі.
URI:
https://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/52263

