Оцінювання екологічних ризиків техногенних систем
Вантажиться...
Файли
Дата
Науковий керівник
Редактор
Інші учасники
Відповідальний
ORCID
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
DOI
Альтернативна назва
Анотація
У роботі розглянуто сутність екологічних ризиків техногенних систем, їх основні джерела, методи оцінювання та підходи до управління. Підкреслено важливість комплексного аналізу для забезпечення екологічної безпеки.
The paper considers the essence of environmental risks of technogenic systems, their main sources, assessment methods, and management approaches. The importance of a comprehensive analysis for environmental safety is emphasized.
The paper considers the essence of environmental risks of technogenic systems, their main sources, assessment methods, and management approaches. The importance of a comprehensive analysis for environmental safety is emphasized.
Опис
Ключові слова
Тип документа
Мова
ISSN
Посилання на публікацію
Серія, номер
ISBN
ББК
Інші ідентифікатори
Пов’язані матеріали
Спонсорська підтримка
Правовласник
Бібліографічний опис
Віштак І. В., Гордієнко В. В. Оцінювання екологічних ризиків техногенних систем // Матеріали Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції «Молодь в науці: дослідження, проблеми, перспективи (МН-2026)», м. Вінниця, 22-26 червня 2026 р. Електрон. текст. дані. 2026. URI: https://conferences.vntu.edu.ua/index.php/mn/mn2026/paper/view/28748.
Схвалення
Рецензія
Доповнено
Цитується в
Список використаної літератури (6)
- , методи оцінювання та підходи до управління. Підкреслено важливість комплексного аналізу для забезпечення екологічної безпеки. Ключові слова: Екологічний ризик, техногенні системи, оцінювання, безпека. Abstract The paper considers the essence of environmental risks of technogenic systems, their main sources, assessment methods, and management approaches. The importance of a comprehensive analysis for environmental safety is emphasized. Keywords: Еnvironmental risk, technogenic systems, assessment, safety. Теоретичні основи оцінювання екологічних ризиків формуються на перетині екології, системного аналізу та теорії ймовірностей. Екологічний ризик визначається як імовірність виникнення негативних змін у довкіллі під впливом природних або антропогенних факторів. Він характеризується не лише ймовірністю небезпечної події, а й масштабом її наслідків, тривалістю впливу та здатністю довкілля до відновлення. Техногенні системи – це створені людиною об’єкти (промислові підприємства, транспорт, енергетика), які мають складну структуру та можуть бути джерелом небезпеки. Вони забезпечують економічний розвиток, але водночас спричиняють забруднення повітря, води й ґрунтів, утворення відходів і ризик аварій. Екологічні ризики поділяються на локальні, регіональні та глобальні залежно від масштабу їх впливу. Основними джерелами екологічних ризиків є промисловість, транспорт, енергетика та аварійні ситуації. Промислові підприємства створюють значні викиди та відходи, особливо у хімічній і металургійній галузях. Транспорт є джерелом забруднення повітря та шуму, найбільше – автомобільний. Енергетика, особливо на основі викопного палива, спричиняє викиди парникових газів і впливає на клімат. Аварії (вибухи, витоки, пожежі) мають раптовий характер і можуть призводити до масштабного забруднення та шкоди для здоров’я населення [2]. Методи оцінювання екологічних ризиків поділяються на кілька груп. Якісні методи базуються на експертних оцінках і аналізі сценаріїв та застосовуються за нестачі даних. Кількісні методи використовують математичне моделювання та статистичний аналіз і дозволяють отримати числову оцінку ризику. Імовірнісні методи враховують невизначеність і визначають ризик як функцію ймовірності події та величини збитків. Також застосовуються спеціалізовані методи аналізу небезпек, зокрема HAZOP і FMEA, які дозволяють виявити потенційні відмови системи та їх наслідки [3]. Процес оцінювання екологічного ризику є поетапним. Спочатку здійснюється ідентифікація небезпек – визначення джерел можливого негативного впливу. Далі проводиться аналіз впливу на довкілля, під час якого оцінюється характер і тривалість впливу на повітря, воду, ґрунти та живі організми. Наступним етапом є оцінка ймовірності виникнення небезпечних подій. Після цього визначаються масштаби можливих наслідків, включаючи екологічні та економічні збитки. Завершальним етапом є розрахунок інтегрального показника ризику, який дозволяє узагальнити результати та порівняти різні ризики між собою [4]. Управління екологічними ризиками базується на системному підході та включає аналіз, контроль і запобігання. Одним із ключових інструментів є системи екологічного менеджменту (наприклад, ISO 14001), які дозволяють інтегрувати екологічні аспекти в управління підприємством. Важливу роль відіграє моніторинг довкілля із застосуванням сучасних технологій (датчики, GIS, дистанційне зондування), що забезпечує своєчасне виявлення змін і прогнозування ризиків. Також застосовуються запобіжні заходи: модернізація технологій, зменшення викидів, очищення стоків, підвищення енергоефективності. Нормативно-правове регулювання встановлює допустимі рівні впливу та відповідальність за їх порушення [1]. Практичним прикладом є діяльність великого металургійного підприємства, де оцінюються викиди забруднюючих речовин, їх розповсюдження та вплив на здоров’я населення. Аналіз показує наявність постійного ризику перевищення допустимих концентрацій. Наслідки включають погіршення стану здоров’я людей і деградацію довкілля. Для оцінювання використовуються комбіновані методи: моделювання, моніторинг і експертні оцінки, що дозволяє прогнозувати зміни та приймати управлінські рішення [5]. Порівняння підходів показує, що якісні методи є швидкими, але менш точними, тоді як кількісні — більш об’єктивними, але потребують значних даних. Найбільш ефективними є комбіновані підходи, які поєднують різні методи та дозволяють врахувати як реальні показники, так і невизначеність. Висновки У роботі розглянуто сутність екологічних ризиків техногенних систем, їх основні джерела, методи оцінювання та підходи до управління. Встановлено, що такі ризики є невід’ємною частиною діяльності промисловості, транспорту та енергетики й потребують комплексного аналізу. Найефективнішими є комбіновані методи оцінювання, які дозволяють враховувати як імовірність подій, так і їх наслідки. Таким чином, оцінювання екологічних ризиків є важливим інструментом забезпечення екологічної безпеки та прийняття обґрунтованих управлінських рішень. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
- ISO 14001 — Environmental management systems — Requirements with guidance for use URL: https://www.iso.org/standard/60857.html (дата звернення: 20.04.2026)
- Техногенні системи та екологічний ризик URL: https://pidruchnyky.in.ua/tehnogenni-sistemi-ta-ekologichniy-rizikpidruchnik-onlayn.html (дата звернення: 20.04.2026)
- Ministry of Environmental Protection and Natural Resources of Ukraine URL: https://mepr.gov.ua (дата звернення: 20.04.2026)
- State Environmental Inspectorate of Ukraine — Екологічний контроль та моніторинг URL: https://www.dei.gov.ua (дата звернення: 20.04.2026)
- ArcelorMittal Kryvyi Rih — Офіційний сайт підприємства URL: https://ukraine.arcelormittal.com (дата звернення: 20.04.2026)