Method for calculating the reflection function of global illumination with perturbation functions

Abstract

The advent of new hardware and the ever-increasing demands on the complexity of scenes are forcing the development of new approaches for calculating lighting. Modern visualization requires not only photorealistic, but also physically correct calculation of lighting. The core of any algorithm for calculating global illumination is the calculation of the illumination integral over the hemisphere. The aim of the work is to develop an effective visualization method based on the radiance caching and reprojection. This paper presents a modified method that eliminates the shortcomings of the reprojection algorithm for the radiation cache. Reprojection is not a fast procedure, since it is necessary to normalize the vector and calculate the inverse trigonometric functions if spherical coordinates are used to parameterize the hemisphere. In addition, it is necessary to use the z-buffer and solve the problem with the voids that will remain after the projection. In addition, for the calculation of illumination from extended sources, the known algorithms have certain disadvantages and are designed for a very limited number of cases. Therefore, in this paper, a universal algorithm is developed for calculating scenes of great complexity that have extended light sources, as well as secondary sources. The difficulty lies in the fact that the same point of the surface can be completely in the shadow or completely in the light from some light sources (the rays to such sources are coherent) and is in the penumbra from other sources (where the coherence of the rays is small). Therefore, simple methods of interpolation or extrapolation of lighting is not suitable. Additional difficulties arise with secondary light sources, which are implicitly represented in the scene and their location is not known in advance. The proposed method caches the incident radiation function and uses the calculated values at adjacent surface points, which significantly reduces the number of ray traces and the calculation of the reflection function. Unlike other radiation caching algorithms, the proposed method can work with high-frequency data. In comparison with the classical implementation of the Monte Carlo method, the method gives an acceleration of an order of magnitude with comparable calculation accuracy. The method can be used to calculate the final collection in the methods of photon maps and emissivity, illumination from an environment map set with a large dynamic range, shadows from large area light sources, “blurred” reflections, etc.

Поява нового апаратного забезпечення та постійно зростаючі вимоги до складності сцен стимулюють розробляти нові підходи до розрахунку освітлення. Сучасна візуалізація вимагає не тільки фотореалістичного, але й фізично коректного розрахунку освітлення. Ядром будь-якого алгоритму розрахунку глобального освітлення є обчислення інтегралу освітлення по півсфері. Метою роботи є розробка ефективного методу візуалізації, заснованого на кешуванні та репроекції випромінювання. У цій статті представлений модифікований метод, який усуває недоліки алгоритму репроекції для кешу випромінювання. Репроекція є трудомісткою процедурою, оскільки необхідно нормалізувати вектори та обчислити обернені тригонометричні функції, якщо для параметризації півсфери використовуються сферичні координати. Крім того, необхідно використовувати z-буфер і вирішувати задачу з порожнинами, які залишаться після проекції. До того ж, для розрахунку освітлення з віддалених джерел відомі алгоритми мають певні недоліки та розраховані на дуже обмежену кількість випадків. Тому в цій роботі розроблено універсальний алгоритм для обчислення сцен великої складності, що мають віддалені джерела світла, а також вторинні джерела. Складність полягає в тому, що одна і та ж точка поверхні може бути розмішена як повністю в тіні або повністю у світлі від деяких джерел світла (промені до таких джерел є когерентними), так і в півтіні від інших джерел (де когерентність променів невелика). Тому прості методи інтерполяції або екстраполяції освітлення непридатні. Додаткові труднощі виникають із вторинними джерелами світла, які неявно представлені на сцені, і їх місце розташування не відомо заздалегідь. Запропонований метод кешує функцію падаючого випромінювання і використовує обчислені значення в сусідніх точках поверхні, що значно зменшує кількість шляхів променів і обчислення функції відображення. На відміну від інших алгоритмів кешування випромінювання, запропонований спосіб може працювати з високочастотними даними. У порівнянні з класичною реалізацією методу Монте-Карло, метод дає прискорення на порядок із співставною точністю розрахунку. Метод може бути використаний для обчислення кінцевого збору в методах фотонних карт та випромінювальної здатності, освітлення з набору карти оточення з великим динамічним діапазоном, тіней від джерел світла великої площі, «розмитих» відображень тощо.