Генеза комунікативних ідей у педагогічній думці України (90-ті роки ХХ ст.)

Abstract

У статті визначено комунікативні ідеї в педагогічній думці України (90-ті роки ХХ ст.), які впливали на становлення комунікативного підходу в освіті та досліджено їхню генезу (означення, соціально-історичні умови виникнення, становлення, розвиток, взаємовплив). Доведено, що становлення комунікативного підходу в 90-ті роки ХХ ст. визначали два ключові чинники: соціально-політичний і науково�педагогічний. Соціально-політичний чинник, зумовлений процесами відновлення незалежності української держави, привів до зміни ціннісних, духовно-смислових орієнтирів освіти та педагогіки, а основою науково�педагогічного чинника були комунікативні ідеї «толерантності», «діалогічного спілкування», «взаємодії» і «комунікації». Дослідження генези комунікативних ідей 90-х років ХХ ст. засвідчує усвідомлення педагогами ролі комунікативності як онтологічної, телеологічної та аксіологічної основи розвитку особистості і важливого методологічного принципу розвитку педагогіки та освіти загалом. Ідеї «толерантності», «діалогічного спілкування», «взаємодії» і «комунікації» стали тими науково-комунікативними каталізаторами, які стимулювали науковий прорив у подальших дослідженнях, зокрема процесу пошуку системоутворювального поняття комунікативного підходу та розробки теорії комунікативного підходу в освіті