Стратегії розвитку вітчизняних підприємств в повоєнний період
Вантажиться...
Файли
Дата
Автори
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
DOI
Анотація
The article examines the current problems and directions in developing strategies for
Опис
Ключові слова
Тип документа
Мова
ISSN
Бібліографічний опис
Бокоець В. В., Громов В. В. Стратегії розвитку вітчизняних підприємств в повоєнний період // Матеріали Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції «Молодь в науці: дослідження, проблеми, перспективи (МН-2026)», м. Вінниця, 22-26 червня 2026 р. Електрон. текст. дані. 2026. URI: https://conferences.vntu.edu.ua/index.php/mn/mn2026/paper/view/26298.
Схвалення
Рецензія
Доповнено
Цитується в
Список використаної літератури (7)
- енергії, впровадження принципів «зеленої економіки».
- Розвиток людського капіталу - створення системи перепідготовки кадрів, стимулювання повернення фахівців з-за кордону.
- Інтеграція у міжнародні ланцюги вартості - участь у спільних проєктах з ЄС, отримання грантової та технічної допомоги.
- Підвищення цифрової зрілості - впровадження ERP, CRM, систем аналітики та ризик-менеджменту. Ефективна стратегія розвитку підприємства у повоєнний період має базуватись на інтегрованому підході, що включає: - PEST-аналіз зовнішнього середовища; - SWOT-аналіз внутрішнього потенціалу; - оцінку ризиків та можливостей співпраці; - сценарне планування, що враховує геополітичні зміни. Після 2022 року українська легка промисловість опинилася у складних умовах зруйновані виробничі потужності на сході країни, втрата частини внутрішнього ринку, дефіцит кадрів та зростання собівартості продукції. Проте саме ця галузь стала однією з найдинамічніших у процесі економічної адаптації до воєнних та повоєнних умов. Багато підприємств швидко переорієнтували експортні потоки до країн Європейського Союзу, скориставшись тимчасовими митними преференціями ЄС для українських товарів. Наприклад, компанії «Текстиль-Контакт», «Житомирський льонокомбінат» та «Сівертекс» активно розширили співпрацю з партнерами з Польщі, Німеччини та країн Балтії, створивши спільні виробничі кластери та логістичні центри. Одночасно розпочався процес розвитку внутрішнього виробництва - підприємства інвестували у модернізацію обладнання, впровадження технологій енергоефективності та автоматизації. Зокрема, у 2024–2025 рр. спостерігається зростання інвестицій у цифрові системи управління виробництвом (ERP, MES, CRM), що дозволяє оптимізувати витрати і підвищити якість продукції. Ключовим чинником успіху стала гнучка стратегія розвитку, заснована на адаптації до нових ринкових умов. Вона включала: - SWOT-аналіз потенціалу підприємства з визначенням сильних сторін (якість, мобільність, ручна праця) та загроз (нестабільність постачання, енергетичні ризики); - PEST-аналіз зовнішнього середовища, який виявив ключові політичні та економічні фактори впливу (зміни митної політики ЄС, валютна нестабільність, програми підтримки українського бізнесу); - оцінку ризиків щодо постачання сировини, валютних коливань і логістичних маршрутів; - сценарне планування - розробку кількох варіантів дій на випадок зміни попиту чи коливань ринкової ситуації. Наприклад, фабрика «Житомирський льонокомбінат» реалізувала програму «Відновлення через інновації», що передбачала запуск лінії з виготовлення тканин військового призначення з подальшим розширенням асортименту для цивільного сектору. В результаті підприємство не лише зберегло персонал, а й підвищило обсяги виробництва на 15% у 2024 році порівняно з 2022-м. Своєю чергою, приватна компанія «Текстиль-Контакт» запровадила систему ризикменеджменту на базі цифрової аналітики, що дозволило контролювати ринкові коливання і швидко адаптувати закупівельну політику. Таким чином, модель формування стратегії розвитку підприємств легкої промисловості у повоєнний період базується на поєднанні: - внутрішньої адаптації (цифровізація, кадрова гнучкість, інноваційність); - зовнішньої інтеграції (експортна переорієнтація, кооперація з європейськими партнерами); - соціальної відповідальності (збереження робочих місць, екологічність виробництва) [2]. Цей досвід доводить, що навіть у кризових умовах підприємства здатні не лише виживати, а й забезпечувати сталий розвиток, формуючи конкурентоспроможну економічну основу післявоєнної України. Висновки Розробка стратегій розвитку вітчизняних підприємств у повоєнний період повинна спиратися на синергію державної політики, інноваційного потенціалу та корпоративної відповідальності. Ключовими чинниками успіху виступають адаптивність, цифровізація, кадрова стабільність і міжнародна інтеграція. Запропоновані підходи дозволяють забезпечити не лише економічне зростання, а й підвищення стійкості національної економіки загалом. Успішне відновлення українських підприємств стане основою сталого розвитку країни та її інтеграції у європейський економічний простір[3]. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
- Міністерство економіки України. Звіт про економічну ситуацію в Україні за 2024 рік. Київ: Мінекономіки, 2025. 68 с.
- Державна служба статистики України. Промислове виробництво в Україні: аналітичний огляд 2020-2024 рр. Київ: ДССУ, 2025. 54 с.
- Кузьмін О. Є., Мельник О. Г. Стратегічне управління підприємством: теорія, методологія, практика. Львів: ЛНУ, 2023. 312 с. Боковець Вікторія Вікторівна – доктор економічних наук, професор кафедри підприємництва, логістики та менеджменту, Вінницький національний технічний університет, м. Вінниця, е-mail: bokovets.v@ukr.net