Еколого-раціональні шляхи відновлення водойми Тилігульського лиману

Abstract

Сучасні підходи до проблеми всихання лиману в значній мірі в цілому орієнтовані дослідниками на необхідність відновлення стоку річки Тилігул та часткової стабілізації прісного балансу водойми. В реальності навіть у XVIII-XIX сторіччях стік Тилігулу не забезпечував позитивного прісного балансу, тож очевидно що основою існування лиману завжди був виключно схиловий стік із площі водозбору.

Современные подходы к проблеме усыхания лимана в значительной степени в целом ориентированы исследователями на необходимость восстановления стока реки Тилигул и частичной стабилизации пресного баланса водоема. В реальности даже в XVIII-XIX веках сток Тилигуле не обеспечивал положительного пресного баланса, поэтому очевидно, что основой существования лимана всегда был исключительно склоновый сток с площади водосбора.

Modern approaches to the problem of drying up the estuary are largely focused on the need for the restoration of the Tiligul river runoff and partial stabilization of the fresh water balance. In reality, even in the 18th-19th centuries, the Tiligul drain did not provide a positive fresh balance, so it is obvious that the basis of the existence of the estuary was always the only sloping runoff from the catchment area.