Мова як визначальний чинник ідентичності української нації

Abstract

У статті висвітлено роль мови як джерела духовного життя народу, визначального чинника і головної ознаки ідентичності української нації. Проаналізовано причини й наслідки двомовності в Україні. З’ясовано, що двомовність на державному рівні є руйнівним процесом для країни. Доведено, що єдине консолідоване суспільство може витворюватися лише на ґрунті спільної духовності й мови, позаяк саме вона є тим визначальним чинником, який характеризує самототожність нації. Визначено, що мова забезпечує кореляцію взаємостосунків у міжсуспільному та міждержавному просторі. Установлено, що Україна має цілеспрямовано й послідовно проводити в життя вже обрану нею мовну політику з її пріоритетним напрямом – виконанням 10-ї статті Конституції, адже нація тільки тоді може бути повністю функціональною, якщо мова виконує всі належні їй функції. Підтверджено, що мовна політика визначає курс держави на зовнішньополітичній арені, формує концепт самоусвідомлення народу себе як нації. Окреслено перспективи розвитку та функціонування української мови в Україні.

The article examines the role of language as a source of cultural life, and as a key feature of nation’s identity. The author comments on the bilingual environment and explains its possible consequences. The author makes a statement that official status of bilingualism is highly likely to launch destructive processes in Ukraine. The author proves that common culture and language are key unification and consolidation factors, necessary for nation’s identity. Language correlates the interaction within society and state sectors. The author supports the current state language policy, totally corresponding to Article 10 of the Constitution of Ukraine. Nation’s functionality totally depends on the functionality of home language. Language policy determines country’s foreign vector and forms nation’s identity concept. The perspectives of Ukrainian language functioning and development are pointed out in the article.

В статье раскрыта роль языка как источника духовной жизни народа, определяющего фактора и главного признака идентичности украинской нации. Проанализированы причины и последствия двуязычия в Украине. Установлено, что двуязычие на государственном уровне является разрушительным процессом для страны. Доказано, что единое консолидированное общество может быть сформировано только на почве общей духовности, общего языка, поскольку именно язык является тем определяющим фактором, который характеризует самотождественность нации. Определено, что язык обеспечивает корреляцию взаимоотношений в общественном и межгосударственном пространстве. Установлено, что Украина должна целенаправленно и последовательно воплощать в жизнь уже выбранную ею языковую политику с её приоритетным направлением – выполнением 10-й статьи Конституции, поскольку нация только тогда может быть полностью функциональной, если язык выполняет все присущие ему функции. Языковая политика определяет курс государства на внешнеполитической арене, формирует концепт самосознания народа как нации. Определены перспективы развития и функционирования украинского языка в Украине.