Теорія субстанції у Аристотеля

Abstract

У своїй статті автор показує важливу роль, що її відіграє Аристотелева тео-рія субстанції у формуванні і розвиткові онтології й епістемології. Модерні кон-цепції субстанції (Декарт, Спіноза, Лок, Кант) – це лише різноманітні спрощенніваріанти теорії oysia. Філософи доби Модерну використовують в основномуранню онтологію Аристотеля (oysia – одинична конкретна річ) і майже зовсім неберуть до уваги зрілу онтологію Аристотеля (oysia як іманентна форма речі і якїї онтологічний принцип). Базовим текстом дослідження у статті є книга Z (VII)«Метафізики». Автор дає структуру аргументації Аристотеля й пропонує свійпереклад ключових фрагментів книги Z. У статті пропонується синоптичнийпідхід: автор аналізує основні сучасні інтерпретації Аристотелевої теоріїсубстанції (Bächli, Bordt, Brugger, Düring, Graeser, Horn, Losev, Krąpiec, Rapp,Reale, Ross, Seidl та ін.). Такий підхід дозволяє виявити різноманітні аспекти йтворчий потенціал, що містяться в oysia-теорії.

В статье автор показывает важную роль аристотелевской теории субстанции(oysia) в формировании и развитии онтологии и эпистемологии. Модерные концепции субстанции (Декарт, Спиноза, Локк, Кант) представляют собой раз-личные упрощенные варианты теории oysia. Философы Нового времени используют в основном раннюю онтологию Аристотеля (oysia – единичная конкретнаявещь) и не учитывают его зрелую онтологию (oysia как имманентная форма вещии как ее онтологический принцип). Базовым текстом исследования является VII (Z)книга «Метафизики». Автор дает структуру аргументации Аристотеля и украинский перевод ключевых фрагментов. В статье предлагается синоптический подход: автор анализирует основные современные интерпретации аристо-телевской теории субстанции (Bächli, Bordt, Brugger, Düring, Graeser, Horn, Losev,Krąpiec, Rapp, Reale, Ross, Seidl и др.). Такой подход позволяет выявить различные аспекты и творческий потенциал, который содержится в oysia-теории.

In the paper the author shows an important role of the Aristotelian theory of substance(oysia) in formation and development of Ontology and Epistemology. Modern conceptsof substance (Descartes, Spinoza, Locke, Kant) represent the various simplified variantsthe oysia theory. Philosophers of New Times used basic Aristotle's early Ontology (oysia– an individual concrete thing) and don't consider his mature Ontology (oysia as the immanentform of thing and as its ontological principle). The basic text of the research isVII (Z) “Metaphysics”. The author presents the structure of the argument of Aristotle andsuggests his translation of key fragments of the book Z. The paper presents the synopticapproach: the author analyzes the basic contemporary interpretations of the Aristoteliantheory of substance (Bächli, Bordt, Brugger, Düring, Graeser, Horn, Losev, Krąpiec,Rapp, Reale, Ross, Seidl, etc.). Such an approach allows to reveal various aspects andcreative potential which are in the oysia-theory.