Субъект и достоверность. Нормативно-критические основания понятия субъекта у Лейбница

Abstract

Рассматривая проблему субъекта в тесной связи с проблемой достоверности, Лейбниц разграничивает в этой области различные точки зрения и, соответственно, различные понятия субъекта. Поэтому, хотя термин «субъект» Лейбниц употребляет преимущественно в метафизическом смысле, в ходе полемики со своими противниками он все же выделяет по меньшей мере пять понятий «субъекта», а именно эмпирический, гносеологический, эпистемический, феноменологический и метафизический субъекты. Так как философия представлялась ему постоянно развивающейся системой, а ее развитие – выражением стрем-ления человеческого духа ко все большей достоверности, то в качестве носителя этого знания у Лейбница выступает уже не эмпирический и даже не трансцендентальный субъект, а все человечество в его историческом развитии. Бог также выступает у него в качестве особого рода субъекта.

Розглядаючи проблему суб’єкта у щільному зв’язку з проблемою певності Ляйбніц розмежовує у цій царині різноманітні точки погляду і, відповідно, різноманітні поняття суб’єкта. Тому, хоча сам термін «суб’єкт» Ляйбніц уживає переважно у метафізичному сенсі, в полемічних контекстах він усе ж виокремлює принаймні п’ять понять «суб’єкта»: емпіричний, гносеологічний, епістемічний, феноменологічний і метафізичний «суб’єкти». Оскільки філософія поставала для німецького філософа системою, що постійно розвивається, а її розвиток – вираженням прагнення людського духу до дедалі більшої певності, носієм цього знання у нього виявляється уже не емпіричний і навіть не трансцендентальний суб’єкт, а усе людство у його історичному розвитку. Бог також постає у Ляйбніца особливим різновидом суб’єкта.

Examining the problem of subject in close relation with the problem of certainty, Leibniz demarcates in this matter several different points of view and, respectively, sev-eral different notions of subject. Therefore, although Leibniz uses the term “subject” pre-dominantly in metaphysical meaning, in the controversies, nevertheless, he distinguishes at least five meanings of this term: empirical, gnosiological, epistemical, phenomenologi-cal and metaphysical. Since he understood philosophy as the constantly developing sys-tem, and its development– expression of human spirit striving for bigger certainty, the bearer of such knowledge Leibniz views niether empirical nor even the transcendental subject, but the whole humanity in the history of its development. The God in Leibniz’ system also is the special kind of subject.