Філософія вчинку Бахтіна в контексті антиметафізичних проектів пізньомодерної європейської філософії

Abstract

Філософія вчинку Бахтіна розглядається як антиметафізичний проект, що виникає в процесі самозаперечувального розвитку його первинної метафізики. Бахтінська версія самозаперечувального перетворення первинної метафізики на по-дальшу анти-метафізику досліджується в ширшому контексті подібних проектів в європейській філософії кінця XVIII – кінця XIX століть (Рід, Енгельс, Маркс, Ніцше). Бахтіна споріднює з Марксом послідовний перехід від «прямої» метафізики до «перетворених форм» філософування, яке схоплює первинний предмет їхньої початкової «першої філософії» на більш конкретному рівні за допомоги засобів більш «часткової» науки (політекономія для Маркса, «естетика словесної творчості» для Бахтіна). Водночас, «естетика словесної творчості» Бахтіна постає як своєрідна «мета-філологія», споріднена з «філософською філологією» раннього Ніцше.

Философия поступка Бахтина рассматривается как антиметафизический проект, возникающий в ходе самоотрицающего развития его исходной метафи-зики. Бахтинская версия самоотрицающего преобразования изначальной метафизики в последующую антиметафизику исследуется в широком контексте схожих проектов в европейской философии конца XVIII – конца XIX (Рид, Энгельс, Маркс, Ницше). Бахтина с Марксом роднит последовательный переход от «прямой» метафизики к «превращенным формам» философствования, осмысляющим исходный предмет их изначальной «первой философии» на более конкретном уровне с помощью средств более «частной» науки (политэкономия у Маркса, «эстетика словесного творчества» у Бахтина). В то же время, «эстетика словесного творчества» Бахтина предстает как особого рода «метафилология», родственная «философской филологии» раннего Ницше.

Mikhail Bakhtin’s philosophy of act is considered as an anti-metaphysical project, which arises in the course of self-refuting development of his original metaphysics. Bakhtin’s version of self-refuting transformation of initial metaphysics into further anti-metaphysics is explored in a wider context of similar projects in European philosophy of late 18 – late 19 centuries (Reid, Engels, Marx, Nietzsche). Bakhtin appears to be close to Marx in his gradual shift from “direct” metaphysics to “transformed forms” of philosophizing that grasp the original subject of their initial “first philosophy” at a more concrete level via tools of some “particular” science (political economy for Marx, “aesthetics of verbal creation” for Bakhtin). At the same time, Bakhtin’s “aesthetics of verbal creation” proves to be actually a kind of “meta-philology” somewhat close to the “philosophical philology” of early Nietzsche.