What We May Say to Hare in The Light of Kantian Ethics?

Abstract

Some Kantian philosophers, like R. M. Hare, hold that weakness of will is impossible. The reason is that when an agent agrees to do an action, according to his evaluative judgment it will be understood as «He shall do that action». If so, all agents do only actions which they are genuinely and in the fullest sense hold they ought to do. Therefore, weakness of will, which is known as an agent's action contrary to his better judgment, is impossible. However, this pers-pective is vague because it misses the difference within the will which weakness refers to. In the light of Kantian ethics, at least two different types of will can be known, namely empirical and pure will. We should consider the possibility of weakness of will in each type separately. We argue that weakness of will is impossible if it is the pure will; if not, weakness of will is possible.

Некоторые философы-кантоведы, например Р. М. Хеар, утверждают, что слабость воли невозможна. Если агент совершает действие в соответствии со своим оценочным суждением, это означает, что «Он обязан поступить так». Тогда все агенты совершают действия, которые они, в собственном смысле, считают полностью должными. Поэтому слабость воли, проявляющаяся в дей-ствии, противоречащем лучшему суждению агента, невозможна. Однако, дан-ная перспектива неоднозначна, поскольку не учитывает различий между типами той воли, которой приписывается слабость. Согласно этике Канта, существуют по крайней мере два типа воли, а именно эмпирическая и чистая воля. Мы исследуем возможность слабости воли относительно каждого из них. Мы доказываем, что слабость воли невозможна в случае чистой воли, но вполне возможна, если о последней речь не идет.

Деякі філософи-кантознавці, як-от, Ричард Мервін Хеар, стверджують, що слабка воля є неможливою. Якщо дієвець готовий вчинити дію згідно із власним оцінним судженням, це означає «Він має здійснити цю дію». Тоді всі дієвці здійс-нюють такі дії, які вони, власне, у повному сенсі вважають належними. Відтак слабкість волі, розпізнавана зазвичай як дія, супротивна кращому судженню дієв-ця, унеможливлюється. Проте ця перспектива є неоднозначною, позаяк не врахо-вує відмінностей між типами тієї волі, якій приписується слабкість. У світлі кантівської етики постають принаймні два різновиди волі, а саме емпірична і чиста воля. Ми розглядаємо можливість слабкості волі щодо кожного з них. Ми доводимо, що слабкість волі є неможливою у випадку чистої волі, якщо ж про останню не йдеться, слабкість волі можлива.