Apercevoir, perceptio і perception: Декарт перед проблемою самоперекладу

Abstract

В статті пояснено змістовні невідповідності між граматично спорідненими термінами apercevoir/percevoir/percipere, aperception/perception, а також perceptio/perception у французькому філософському лексиконі середини ХVІІ ст. Білінгвічна філософія Декарта є своєрідним полігоном зміни традиційних значень цих термінів. У латинських текстах Картезія дієслово percipere та іменник perceptio позначають, відповідно, процес і результат сприйняття. Але при підготовці французьких перекладів Декартових латинських творів виникло ускладнення, оскільки percevoir/perception, природні французькі відповідники percipere/ perceptio, не мали гносеологічних конотацій і позначали «отримання, стягнення» (грошей, податків тощо). Тому Декарт обирав ситуативними відповідниками percipere низку змістовно близьких французьких дієслів (concevoir, connaître то-що), іноді – apercevoir («помічати») і ніколи – percevoir; для іменника ж perceptio – notion, connaissance і дуже рідко – perception у новому значенні «сприйняття», яке вельми складно приймалось тодішнім французьким мовним середовищем. Натомість термін aperception є абсолютно штучним, його лише 1714 р. запропонував Ляйбніц для позначення perception-сприйняття, здійсненого свідомо.

The paper explains the contextual discrepancy between the grammatically related terms apercevoir/percevoir/percipere, aperception/perception, as well as perceptio/perception in French philosophical vocabulary of the mid-17th century. Bilingual Descartes’s philosophy is a peculiar testing area for changing the traditional meanings of these terms. In the Latin texts of Cartesius the word percipere and the noun perceptio denote, correspondingly, the process and the result of perception. However, the difficulty appeared during the preparation of the French texts of Descartes’s Latin works, since percevoir/perception, the natural French corres-pondents for percipere/perceptio, did not have the epistemological connotations and denoted «getting, collecting» (money, taxes etc.). Therefore Descartes chose for situational correspondents of percipere a number of French verbs with similar meaning (concevoir, connaître etc), sometimes apercevoir («notice») and never percevoir. For the noun perceptio he selected notion, connaissance and very rarely perception in the new epistemological meaning «perception», which was pretty difficult to comprehend for the French-speaking milieu of those days. As to the term aperception, it is totally artificial, and it was suggested by Leibniz in 1714 in order to denote the act of conscious perception.

В статье разъяснены содержательные несоответствия между грамматически близкими терминами apercevoir/percevoir/percipere, aperception/perception, а также perceptio/perception во французском философском лексиконе середины ХVІІ в. Билингвическая философия Декарта является своеобразным полигоном изменения традиционных значений этих терминов. В латинских текстах Карте-зия глагол percipere и существительное perceptio обозначают, соответственно, процесс и результат восприятия. Но при подготовке французских переводов Декартовых латинских сочинений возникли сложности, поскольку percevoir/ perception, естественные французские соответствия percipere/perceptio, не имели гносеологических коннотаций и обозначали «получение, взыскание» (денег, налогов и т.д.). Поэтому Декарт избирал в качестве ситуативных соответствий percipere ряд содержательно близких французских глаголов (concevoir, connaître и т.д.), иногда – apercevoir («замечать») и никогда – percevoir; для существительного же perceptio – notion, connaissance и очень редко – perception в новом значении «восприятие», с большими трудностями проникавшем в тогдашнюю французскую языковую среду. Термин же aperception является абсолютно искусственным, его лишь в 1714 году предложил Лейбниц для обозначения perception-восприятия, осуществленного сознательно.