Антиномії свободи, або три спокуси Достоєвського

Abstract

У статті аналізується головна тема творчості Достоєвського – свобода. Дослідники, що звертаються до спадщини Достоєвського, намагаються розглядати той або інший аспект його творчості як більш-менш сталу, закінчену систему. Слідом за російською традицією, вони прагнуть зафіксувати «позитивного» Достоєвського. На думку автора, такого Достоєвського не існує. Російський письменник формулював «прокляті питання» не заради остаточної відповіді на них, а заради самого процесу запитування, що фактично збігається з їхнім «проживанням». Автор вважає, що антиномічність свободи залишає для Достоєвського відкритою проблему вибору між Боголюдиною та Людинобогом; зміст творчості Достоєвського – дослідження їхнього протистояння в людській душі, що триває упродовж усього життя. Процес вибору, аргументація на користь одного чи іншого, для Достоєвського важливіші за остаточну відповідь.

In this article the main theme of Dostoevsky – the freedom is analyzed. Researchers, who study the legacy of Dostoevsky, try to consider one or another aspect of his work as a more or less constant, complete system. Following the Russian tradition, they seek to record a "positive" Dostoevsky. The author believes that there is no such Dostoevsky. Dostoevsky put "cursed questions" not to get a final answer to them but merely for the process of questioning what actually means "living" them through. The author believes that the antinomy of freedom for Dostoevsky leaves open the problem of choosing between the Boholyudyna and Lyudyno-boh. The content of his works is studying their opposition within the human soul, which lasts throughout life. The process of choice, the arguments in favor of one or the other are more important for Dostoevsky than the final answer.