Стросон і Кант: дескриптивна метафізика як концептуальна передумова аналізу «Критики чистого розуму»

Abstract

У статті розкриті особливості здійсненого британським філософом Пітером Стросоном концептуального аналізу «Критики чистого розуму». Виявлено залежність цього аналізу від методологічних передумов і концептуальної мови масштабного Стросонового дослідження («Individuals…», 1959). Автор погоджується із Барі Страудом щодо певної залежності Стросонового проекту дескриптивної метафізики від «Критики чистого розуму». Автор доводить, що метафізична доктрина Стросона спирається не лише на кантівське вчення про суб’єктивність форм простору і часу (чим власне обмежується Страуд), а й на деякі сюжети трансцендентальної логіки Канта. Це, зокрема, стосується Стросонового аналізу: (a) інтелектуальних структур, які активно формують наше розуміння світу; (b) функціонування логіко-граматичних форм предикації досвіду; (c) трансцендентальної єдності «Я», розрізнення персонального й формально-аналітичного аспектів «Я». Спираючись на дослідження трактату «The Bounds of Sense…» (1966) і пізніших статей, присвячених філософії Канта, автор стверджує, що: (1) розробка Стросоном «аналітичної моделі» трансцендентального аргументу спиралася на кантівську трансцендентальну психологію; (2) модальності розуміння трансцендентального ідеалізму залежать від розуміння співвідношення речей в собі й явищ, чи від того, що сам Кант визначав як «емпіричний реалізм»; (3) чуттєве споглядання в Канта передбачає, як виявив Стросон, можливість інших просторово-часових форм суб’єктивного споглядання, що конституюють інші види досвіду.

The article reveals peculiarities of conceptual analysis of the “Critique of Pure Reason» by British philosopher Peter Strawson. The author claims that this analysis depends on the methodological assumptions and conceptual language of Strawson’s previously published large-scale study (“Individuals…”, 1959). The author confirms Barry Straud`s point that Strawson`s project depends, to some extent, on the descriptive metaphysics of “Critique of Pure Reason”. Strawson`s metaphysical doctrine is based not only on the Kant`s doctrine of subjective forms of space-time (this thesis, in fact, is the limit of Stroud’s approach), but also on some subjects of Kant`s transcendental logic. In particular, it relates to Strawson`s analysis of: (a) the intellectual structures, that actively shape our understanding of the world; (b) the functioning of logic-grammatical forms that provide predication of experience; (c) the transcendental unity of “I” and of the difference between personal and formally-analytical aspects of “I”. Based on “The Bounds of Sense...” (1966) and later Strawson’s articles dealing with the philosophy of Kant, the author proves that: (1) Strawson’s «analytical model» of transcendental argument is based on Kant's transcendental psychology; (2) the modalities of understanding of the transcendental idealism depend on understanding of relation between things in themselves and phenomena i.e. depend on the empirical realism according to Kant; (3) Kant’s sensual intuition suggests, as Strawson has shown, the possibility of other spatial-temporal forms of subjective intuition, which are constitutive for another kinds of experience.