Вильгельм Виндельбанд: история как органон и составная часть философии

Abstract

У статті проаналізовано погляди Вільгельма Виндельбанда на різні аспекти проблеми відношення філософії до своєї історії. Вихідним пунктом і стрижнем дослідження є стаття Виндельбанда «Історія філософії», опублікована 1905 року. Провідним мотивом дослідження є ідея історії філософії як органону і складової частини філософії. Автор в критичному ключі розглядає Віндельбандове тлумачення (1) історико-філософської концепції Гегеля, (2) питання про витоки інтересу філософів до історії філософії, (3) проблеми становлення історії філософії як науки. Автор визначає ту в цілому важливу роль, яку Виндельбанд, попри наявні звинувачення в тенденційності, зіграв у розвитку історії філософії як науки. Головну заслугу Віндельбанда автор бачить у критиці психологізму й історичного релятивізму, а також в обґрунтуванні визначальної ролі історії філософії в освіті взагалі й у філософській освіті зокрема.

The article analyzes Wilhelm Windelband’s views on the problem of the relation of philosophy to its history. Windelband’s essay “History of philosophy” (1905) is put as a starting point. The main motive for this research is the idea that the history of philosophy is an organon and a component of philosophy. The article critically examines Windelband’s interpretation of (1) Hegel’s conception of the history of philosophy, (2) the question about the grounds of philosophers’ interest in the history of philosophy, (3) the problem of development of the history of philosophy as a science (Wissenschaft). The author assesses Windelband’s role in the development of the history of philosophy as a science is important, despite some accusations of partisanship. The main merit of Windelband, according to the author, is (1) a critique of Psychologism and Historical Relativism and (2) the justification of the history of philosophy’s main role in education as a whole and in the philosophical education in particular.

Взгляды Вильгельма Виндельбанда на проблему взаимосвязи философии и ее истории. Эссе Виндельбанда "История философии" (1905) положено в качестве отправной точки. Основной мотив для этого исследования является идея действительно история философии является Organonи компонент философии. В статье критически рассматривается интерпретация Уиндельбандом (1) гегелевской концепции истории философии, (2) вопрос об основаниях интереса философов к истории философии, (3) проблема развития истории философии как наука (наука). Автор оценивает роль Уиндельбанда в развитии истории философии как науки, несмотря на некоторые обвинения в пристрастии. Основная заслуга Виндельбанда, по мнению автора, заключается в (1) критике психологии и исторического релятивизма и (2) обосновании главной роли истории философии в образовании в целом и в философском образовании в частности.