Поняттєвий апарат у дискурсі українських церковних інтелектуалів XVII ст.: до постановки проблеми
Анотації
Стаття присвячена необхідності відтворення тих смислів, що надавалися в XVII-XVIII ст. уживаним і сьогодні словам/поняттям/термінам. Автор доводить, що тотожність давнього смислового наповнення окремих лексем нинішньому є ілюзорною. Тому дослідники, що працюють зі старими текстами, часто наповнюють їх невластивими смислами. В такий спосіб культура XVII-XVIII ст. невиправдано модернізується, а подеколи й викривляється.
Згідно з гіпотезою автора, аналіз того, як у XVII-XVIII ст. певні абстрактні поняття співвідносилися в мовленні українських інтелектуалів з усталеними лексемами, що лише набували термінологічного характеру, дозволить простежити формування елементів філософського мислення в ранньомодерній книжній культурі України. Адже здатність відчувати нюанси філософських чи богословських понять сигналізує про (1) певні навички «філософування»; (2) свідому рецепцію «чужих» надбань з іноконфесійних, а також іншомовних текстів; (3) розуміння тонких смислових модуляцій тексту. Отже, можна обґрунтовано припустити, що чітке розмежування смислів одних і тих самих слів залежно від рівня слововжитку (буденного чи «високого», богословсько-філософського) є тим маркером, що вказує на початок свідомого філософування.
Для прикладу розглядаються поняття «добро» і «благо», уживання яких на початку XVII ст. зазвичай є синонімічним і вказує лише на різний мовний узус (староукраїнська чи церковнослов’янська мова). Натомість наприкінці цього ж століття за «добром» поступово закріплюється опис моральних чеснот і земних приваб, а за «благом» – небесних (метафізичних) дарів і очікувань блаженства «майбутнього віку». The article claims the necessity of reflection on those meanings which were given in the 17-18th centuries to the words/concepts/terms used nowadays. The author confirms that the identity of the old semantic content comparing to some interpretations seems illusory. Therefore, researchers working with the old texts often fill them with non-core meanings. Thus the culture of 17-18th centuries can be unjustifiably upgraded and even distorted.
According to the author’s hypothesis, the analysis devoted to the correlation of some abstract concepts with already established lexemes among the Ukrainian intellectuals who only started acquiring its terminological nature, will facilitate future investigation of philosophical elements of thinking in Early Modern Ukrainian culture. Indeed, their ability to feel the nuances of philosophical and theological notions signifies (1) certain skills of “philosophizing”; (2) conscious reception of “another” multi-confessional and foreign sources; (3) understanding the subtle semantic text modulations. Finally, we can reasonably assume that clear distinction of meanings concerning same words depending on the level of word consumption (ordinary or “high” theological-philosophical) is the marker that indicates the beginning of conscious philosophizing.
As an example, the concepts of “good” (dobro) and “boon” (blago), in the early 17th century are usually synonymous and refer solely to different language usage (respectively, ancient Ukrainian and Church Slavonic). However, by the end of the century the “good” is gradually established as the reference to moral virtues and material attractiveness, and the “boon” as the reference to heavenly (metaphysical) gifts and expectations of the bliss of “future age”.
URI:
http://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/25764