Ляйбніц і Вольф: критичні засади ідеї наукової революції у філософії

Abstract

Стаття розкриває критичний зміст ідеї наукової революції у філософії Вольфа й показує внесок Ляйбніца у формування цієї ідеї. Мета Вольфа полягала у реформі методу філософування за зразком геометрії Евкліда. В основі цієї реформи лежала картезіанська ідея досягнення достовірності шляхом прояснення понять. Однак Вольф, у дусі Ляйбніца, бачить це прояснення в такому аналізі понять, який дозволив би точно встановити зв'язок між ними й показати можливість об'єкта, яку виражає кожне поняття.

Критичний сенс свого методу Вольф убачає в тому, щоби шляхом аналізу понять зв'язати всі поняття й висловлювання в єдину систему, засновану на несуперечливих підставах і таку, що не містить недоведених положень. Це дозволило б, на думку Вольфа, усунути з філософії всі поняття, предмети яких не були можливими, і всі твердження, які не могли бути доведеними. Запропонована Ляйбніцем ідея аналізу понять також склала основу Вольфового поняття філософії як науки про можливе. Критичний сенс такого поняття філософії у Вольфа, як і в Ляйбніца, полягав у обмеженні предмета філософії тільки цариною можливого.

Хоча основні критичні ідеї, що лежали в основі філософської системи Вольфа, були сформульовані Ляйбніцем, ця система, усе ж, була плодом Вольфового генія. Багато критичних ідей Вольфа були новаторськими і справили помітний вплив на подальший розвиток філософії. Передовсім ідеться про ту вимогу, що дослідження пізнавальних здібностей людського розуму має передувати побудові системи. Проте Вольфові спроби побудувати універсальну систему знання призвели до нівелювання критичного змісту деяких вимог Ляйбніца, що дало привід для звинувачень обох цих філософів у атеїзмі й фаталізмі.

This article reveals the critical content of the idea of scientific revolution in Wolff's philosophy and shows Leibniz's contribution to its formation. Although Wolff's goal was to reform the method of philosophizing on the model of Euclid's geometry, which was based on the Cartesian idea of achieving certainty by clarifying concepts, this clarification Wolff in the sense of Leibniz sees in such an analysis of concepts that would accurately establish a connection between them and show the possibility of the object expressed by each concept.

Wolff sees the critical meaning of his method in the fact that by analyzing the concepts to link all concepts and statements into a single system, which was based on consistent grounds and would not contain unproven propositions. This would, according to Wolf, remove from philosophy all the concepts, the objects of which were not possible, and statements that could not be proved. Leibniz's idea of concept analysis also formed the basis of his notion of philosophy as the science of the possible. The critical meaning of this concept of philosophy in Wolff, as in Leibniz, was to limit the subject of philosophy only to the realm of the possible.

Although the main critical ideas underlying Wolff's philosophical system were formulated by Leibniz, Wolf's system was still the fruit of his genius. Many of his critical ideas were groundbreaking and had a marked influence on the further development of philosophy. These include, first of all, the requirement to preface the construction of a system of philosophy with research the cognitive abilities of the human mind. However, his attempts to build a universal system of knowledge led to the leveling of the critical content of some of Leibniz's demands, which led to the accusation of him and Leibniz of atheism and fatalism.