On the Notion of Linguistic Convention (samaya, saṃketa) in Indian Thought

Abstract

Linguistic convention (samaya/saṃketa) is one of the central notions of Indian philosophy of language. The well-known view of samaya/saṃketa is its conception as the agreement initiating the relationship between words and their previously unrelated meanings. However, in Indian philosophy of language, we also encounter two other important but little-researched interpretations of samaya/saṃketa, which consider it as the established usage of words.

I present a new classification of traditions of Indian thought based on their view of linguistic convention. This classification is to be verified and expanded in further studies. As far as I know, such a classification has never been undertaken before. 1) Nyāya, Vaiśeṣika, Buddhism, and later classical Yoga of the Tattvavaiśāradī accept samaya/saṃketa as an agreement initiating the relationship between words and their previously unrelated meanings. 2) Bhartṛhari the Grammarian and the continuators of his thought acknowledge samaya/saṃketa as the established usage of words that is rooted in the natural relationship between words and their meanings; the convention manifests (makes known) the relationship. This view was probably also shared by Mīmāṃsakas and Advaitins. 3) Classical Yoga of the Yogasūtrabhāṣya and probably also earlier Grammar thought of the Mahābhāṣya accept linguistic convention as the established usage of words, but this usage, though having neither a beginning nor an end, is not based on any natural and necessary word–meaning relationship. In this view, linguistic convention not only manifests the word–meaning relationship but also keeps it in existence.

Another new contribution of this research is my explanation for why the same Sanskrit term samaya/saṃketa was applied to the different ways of understanding linguistic convention. I explain this through the common aspects of all three kinds of samaya/saṃketa. The first aspect is the content of all these kinds of samaya/saṃketa. Irrespective of how linguistic convention is understood, its content is the same: “such and such a word has such and such a meaning”. The second aspect is the crucial role of linguistic convention in language acquisition, communication, and transmission.

Мовна конвенція (samaya / saṃketa) є одним із центральних понять індійської філософії мови. Зазвичай мовну конвенцію розуміють як угоду, що започатковує взаємовідношення між словами та їхніми значеннями. Однак в індійській філософії мови наявні ще два інші важливі (але малодосліджені) погляди на мовну конвенцію, згідно з якими вона є традицією слововживання.

У статті вперше запропоновано класифікацію напрямів індійської думки на підставі їхнього погляду на мовну конвенцію. Ця класифікація є попередньою; вона вимагає перевірки і доповнення, тобто подальших досліджень. 1) Ньяя, вайшешика, буддизм, а також засвідчена у «Таттвавайшараді» пізніша класична йоґа розуміють мовну конвенцію як угоду, котра започатковує взаємовідношення між словами та їхніми значеннями, що не творили раніше зв’язку. 2) Граматик Бгартрігарі та його послідовники визнають мовну конвенцію як традицію слововживання, що має свою підставу у природному взаємовідношенні між словами та їхніми значеннями. Вони вважають, що конвенція робить явним це взаємовідношення, уможливлюючи його пізнання. Цей погляд, дуже ймовірно, поділяли також послідовники міманси та адвайти-веданти. 3) Викладена у «Йоґасутрабгаш’ї» класична йоґа, а також, дуже правдоподібно, «Магабгаш’я», що репрезентує більш ранню граматичну думку, визнають мовну конвенцію як традицію слововживання, але ця традиція, хоча й не має початку і кінця, не ґрунтується на природному та нерозривному взаємовідношенні між словами та їхніми значеннями. Згідно з цим поглядом, мовна конвенція не тільки робить явним взаємовідношення між словами та значеннями, але й підтримує його існування.

Новизна цього дослідження полягає також у поясненні, чому той самий санскритський термін samaya / saṃketa вживається по відношенню до різних способів розуміння мовної конвенції. Я витлумачую це спільними аспектами всіх трьох вищезгаданих видів мовної конвенції. Перший спільний аспект – це їхній зміст: незалежно від того, як розуміють мовну конвенцію, її зміст є той самий: «це слово має ось таке значення». Другим спільним аспектом є те, що конвенція осмислюється як необхідна для оволодіння мовою та мовного спілкування.