| dc.description.abstract | Валентин Дмитрович Отамановський один із фундаторів Української Центральної Ради та її збройних сил, відомий громадсько-політичний діяч, а в подальшому видатний вчений, пошукач широкого гуманітарного, практично енциклопедичного спектру – краєзнавець і пам’яткознавець, фахівець з історії та юриспруденції вітчизняних міст середньовіччя, історії медицини й аптечного діла, історик науки, бібліограф, друкар, перекладач і знавець кількох мов, літератор, викладач, організатор науки, просвітник, доктор історичних наук, професор, він, як особистість, заслуговує на пильну увагу науковців, насамперед – істориків.
Працюючи з першоджерелами, Валентин Отамановський зробив помітний внесок в українську історіографію. Його робота краєзнавця була всебічна та пробуджувала національну свідомість. Радянська ідеологія в таких особистостях бачила ворога.
Вінничани завдячують Отамановському неперевершеними працями про історію рідного міста, а харків’яни пам’ятають його як педагога – завідуючого кафедрою латини медичного інституту. У Вінниці Валентин Дмитрович працював завідувачем українського відділу Вінницької філії Всенародної бібліотеки ВУАН, яку й сам очолив у березні 1922 року. При ній організував Кабінет виучування Поділля. Тому вінницькі колеги Отамановського почали відроджувати ім’я невтомного дослідника Поділля у перші роки незалежності держави, оскільки такого потужного краєзнавця ні до нього, ні після в області не було. Вінницькі краєзнавці зв’язалися з архівами Києва, й інших міст, де служив Отамановський, та відшукали могилу вченого на одному з цвинтарів Харкова. | uk |
