Лірика та ліро-епіка С. Черкасенка: міфофольклорні відображення

Abstract

У розділі здійснено комплексний аналіз лірики та ліро-епіки Спиридона Черкасенка крізь призму міфофольклорних відображень як визначального чинника художнього мислення митця. Розглянуто особливості рецепції творчості письменника в різні історико-культурні періоди. Обґрунтовано, що міфологічні й фольклорні мотиви в поезії Черкасенка виконують не декоративну, а структуро- та смислотворчу функцію, формуючи цілісну систему національно маркованих образів і архетипів. У центрі уваги — аналіз ключових міфологем і архетипів (сонця, ночі, дзвону, шляху, міста, зорі), які організовують наратив лірики та ліро-епіки, моделюють концепцію національної долі, вигнання, духовного очищення й воскресіння. Доведено, що солярний код у творчості митця виконує роль універсального символу свободи, волі й історичного відродження, тоді як міфологеми ночі та міста репрезентують простір духовної загрози й екзистенційного випробування. Показано, що лірика С. Черкасенка постає як форма міфопоетичної рефлексії колективного досвіду українського народу в умовах історичних катастроф першої половини ХХ століття. Міфологізація художнього дискурсу інтерпретується як спосіб збереження культурної пам`яті та механізм подолання травматичного досвіду через символічне осмислення шляху нації від руїни до духовного відновлення. Наукова цінність дослідження полягає в систематизації міфофольклорних компонентів лірики й ліро-епіки С. Черкасенка з урахуванням естетичних, історичних та світоглядних детермінант.