Стратегія декарбонізації енергетичної системи України шляхом розвитку відновлюваної генерації

Abstract

The article explores strategic directions for decarbonization of Ukraine’s energy sector in the context of modern geopolitical and military challenges. The current structure of the energy balance is analyzed, where a significant share is occupied by coal generation (24–25%) and natural gas (33–34%), which determines the high carbon intensity and import dependence of the system. The need for a phased replacement of fossil fuels with renewable energy sources (RES), the share of which in 2024 reached 11%, is substantiated. The potential of solar, wind and bioenergy as a foundation for the development of a decentralized and sustainable energy system is determined. Particular attention is paid to technological aspects of transformation: modernization of networks according to Smart Grid standards, introduction of energy storage systems (Energy Storage) and development of maneuvering capacities. The author argues that decarbonization is a complex transformation of the economic model, which requires a combination of market incentives, international investments, and social support for regions in the process of energy transition.

У статті досліджено стратегічні напрями декарбонізації енергетичного сектору України в умовах сучасних геополітичних та воєнних викликів. Проаналізовано поточну структуру енергобалансу, де значну частку займають вугільна генерація (24–25%) та природний газ (33–34%), що зумовлює високу вуглецеємність та імпортну залежність системи. Обґрунтовано необхідність поетапного заміщення викопного палива відновлюваними джерелами енергії (ВДЕ), частка яких у 2024 році сягнула 11%. Визначено потенціал сонячної, вітрової та біоенергетики як фундаменту для розбудови децентралізованої та стійкої енергосистеми. Особливу увагу приділено технологічним аспектам трансформації: модернізації мереж за стандартами Smart Grid, впровадженню систем накопичення енергії (Energy Storage) та розвитку маневрових потужностей. Автор доводить, що декарбонізація є комплексною трансформацією економічної моделі, яка потребує поєднання ринкових стимулів, міжнародних інвестицій та соціальної підтримки регіонів у процесі енергетичного переходу.