Розчинення критичних факторів у зважених моделях ризику доступу

Abstract

Розглянуто структурне обмеження поширеного підходу до агрегування ризику запиту на доступ — лінійної зваженої суми з фіксованими вагами. Аналітично показано, що внесок кожного окремого критерію обмежений зверху його ваговим коефіцієнтом. Унаслідок цього критерії, вага яких є меншою за поріг відмови, не здатні самостійно заблокувати запит навіть за критичного значення відповідного показника. Обґрунтовано, що зазначену ваду не можна усунути лише підбором порогового значення. Визначений «ефект розчинення» розглядається як структурна вразливість моделей лінійної компенсаторної згортки та слугує підставою для переходу до некомпенсаторних схем агрегування ризику з градуйованим реагуванням.

The paper examines a structural limitation of a widely used approach to access request risk aggregation: the linear weighted sum with fixed weights. It is analytically shown that the contribution of each individual criterion is upper-bounded by its weighting coefficient. As a result, criteria whose weights are lower than the denial threshold cannot independently block a request, even when the corresponding indicator reaches a critical value. It is substantiated that this limitation cannot be eliminated merely by adjusting the threshold value. The identified “dilution effect” is considered a structural vulnerability of linear compensatory aggregation models and provides the rationale for transitioning to non-compensatory risk aggregation schemes with graduated response.