| dc.relation.references | , Міністерство оборони розділило формування політики закупівель та її безпосереднє виконання - це є базовим принципом НАТО. У структурі Міноборони створено Департамент політики закупівель, який визначає потреби та стандарти, а самі закупівлі передано окремим агенціям: «Державному оператору тилу» (відповідає за нелетальне забезпечення - продукти, пальне, речове майно) та «Агенції оборонних закупівель» (озброєння та боєприпаси). Така структура дозволяє уникнути конфлікту інтересів, підвищує прозорість і відповідає підходам, прийнятим у більшості країн Альянсу. Паралельно з інституційними змінами відбувається тотальна цифровізація логістичних процесів. Війна змусила відмовитися від паперового обліку, який був нормою ще кілька років тому. Як повідомляє Міноборони, нині близько тисячі військових частин уже працюють із цифровим обліком на базі системи SAP - це та ж платформа, яку використовує більшість армій країн НАТО. Україна будує систему, в якій кожен ресурс має чіткий цифровий слід - від важкої техніки до речового забезпечення, від моменту надходження міжнародної допомоги до використання у військових частинах. Це дозволяє не лише ефективно управляти запасами, але й бути прозорими перед партнерами, що критично важливо для збереження довіри. Другий напрям - впровадження системи кодифікації НАТО (NSN). Це технічна основа сумісності, без якої неможлива жодна координація постачання з партнерами. Як пояснюється на офіційному сайті Міністерства оборони, NSN - це уніфікований 13-значний код, який ідентифікує кожен елемент озброєння, техніки чи запчастину: від звичайної кулі до складної ракетної системи. Система базується на низці стандартних угод НАТО (STANAG): STANAG 3150 визначає класифікацію матеріалів за призначенням, STANAG 3151 - правила ідентифікації предметів постачання, STANAG 4177, 4199, 4438 - формати обміну даними та каталогізацію. Україна набула статусу повноправного учасника системи кодифікації НАТО ще 2019 року, але саме в умовах війни цей механізм запрацював на повну потужність. Наразі нові зразки озброєння, зокрема безпілотні системи та засоби РЕБ, отримують NSN фактично за кілька днів після випробувань. Це означає, що вони стають «зрозумілими» для логістичних систем усіх країн-партнерів, що унеможливлює плутанину із запчастинами та прискорює постачання. Третій напрям - технологічні інновації в логістиці під час бойових дій. Саме тут досвід України є унікальним і вже сьогодні вивчається фахівцями НАТО. Головна проблема, яку довелося вирішувати, - це робота в умовах тотального панування ворожих дронів. Як зазначають військові експерти, вздовж лінії фронту утворилася так звана «кілзона» - ділянка протяжністю до 20 кілометрів, яку повністю контролюють безпілотники. У цих умовах звичайні автівки та навіть броньована техніка стають легкими мішенями. Відповіддю стало масове впровадження наземних роботизованих комплексів. Як свідчать дані з фронту, окремі підрозділи, зокрема 3-тя окрема штурмова бригада та бригада «Азов», повністю перевели логістику в прифронтовій зоні на безпілотну основу. Наземні дрони доставляють боєприпаси, пальне, провізію, медикаменти, батареї для дронів, а також вивозять поранених та тіла загиблих. За тиждень деякі підрозділи транспортують до 40 тонн вантажів, забезпечуючи роботу кількох батальйонів. Втрати роботів при цьому вимірюються десятками щомісяця, але це десятки врятованих людських життів. Крім наземних платформ, активно використовуються важкі мультироторні дрони для логістики - вони здатні переносити до 15 кілограмів вантажу за виліт. Четвертий напрям - розвиток ремонтних спроможностей, наближених до передової. Раніше пошкоджену техніку намагалися евакуйовувати в глибокий тил, що потребувало багато часу і створювало додаткові ризики. Натомість нині дедалі більше ремонтних робіт виконується безпосередньо в прифронтових районах. Ключову роль тут відіграють технології 3D-друку, які дозволяють виготовляти запчастини на місці, не чекаючи поставок із заводів. Це особливо важливо для техніки іноземного виробництва, постачання запчастин до якої може займати тижні. Українські майстерні вчаться швидко відновлювати пошкоджені зразки, використовуючи як оригінальні деталі, так і власні розробки. Такий підхід - розосереджені ремонтні потужності та адитивне виробництво повністю відповідає сучасним логістичним доктринам НАТО, які наголошують на гнучкості та здатності до швидкого відновлення боєздатності. П‘ятий напрям - міжнародна кооперація та «колективна логістика». Жодна країна, навіть США, не має ресурсів самостійно забезпечувати армію, яка веде війну такого масштабу. Тому було створено механізми координації допомоги, зокрема логістичні хаби в Польщі та Румунії, через які проходить потік техніки, боєприпасів та інших вантажів від різних країн-партнерів. Україна активно інтегрується в ці процеси, виступаючи не лише як отримувач допомоги, але і як партнер, здатний ділитися досвідом. Як зазначають аналітики, українські розробки в сфері безпілотних систем вже сьогодні можуть бути масштабовані у співпраці з США та іншими країнами НАТО, поєднуючи український бойовий досвід із західною промисловою базою. Висновки Проведене дослідження підтверджує, що сумісність логістичних систем ЗСУ та НАТО є важливою умовою боєздатності українського війська в умовах війни. Без налагодженої системи постачання, яка розуміє стандарти партнерів, неможливе ефективне використання західної зброї, а отже - і ведення бойових дій на сучасному рівні. Україна не просто переймає готові стандарти НАТО, а формує власні підходи, продиктовані реаліями повномасштабної війни. Унікальність українського досвіду полягає в тому, що всі зміни відбуваються не в навчальних центрах, а безпосередньо в зоні бойових дій, де ціна помилки надзвичайно висока. Саме тому напрацювання ЗСУ є безцінними: тотальне панування ворожих дронів, неможливість використовувати великі стаціонарні склади через постійні обстріли, потреба в миттєвій координації з десятками країн-партнерів - усе це стало повсякденною реальністю, до якої довелося швидко адаптуватися. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ | uk |
