Глибина різкості, або Перипетії феноменологічної саморефлексії

Abstract

У статті розглянуто проблему феноменологічного методу крізь призму його застосування для подолання метафізичної відокремленості онтології, епістемології та антропології. Автор показує, що тлумачити феноменологію як підсумок трансценденталізму означає повернутися до до-рефлексивної настанови, що ставить під сумнів універсальність положень феноменології як філософії, позаяк переживання, описувані феноменологом, вимагають рефлексивних засад своєї єдності, а не містять їх у собі. Отже, феноменологічне поняття досвіду (як досвіду свідомості) є суперечливим.

The article deals with the problem of phenomenological method. It is examined through its application for overcoming the metaphysical disconnection of ontology, epistemology and anthropology. The author demonstrates that interpreting phenomenology as an outcome of transcendentalism means return to pre-reflective attitude, which challenges universality of the phenomenological philosophy theses. This is so because experiences being described by phenomenologist are non-reflective themselves and that is why they require the reflective origins of their unity. Thus, phenomenological conception of an experience, as the experience of consciousness, is inconsistent.

В статье рассмотрена проблема феноменологического метода сквозь призму его применения для преодоления метафизической разобщенности онтологии, эпистемологии и антропологии. Автор показывает, что толковать феноменологию как итог трансцендентализма означает вернуться к дорефлексивной уста-новке и, тем самым, поставить под сомнение универсальность положений феноменологии как философии, поскольку переживания, описываемые феноменологом, требуют рефлексивных начал своего единства, а не содержат их в себе. Следовательно, феноменологическое понятие опыта (как опыта сознания) явля-ется противоречивым.