Життєстійкість особистості: пошук системоутворювального поняття

Abstract

The article examines the issue of system-forming concepts (principles) of defining the phenomenon and concept of resilience of a personality. The existence of approaches to the definition of resilience based on the relevant systemic concepts is determined. The first approach, which can also be defined as the first stage in the study of resilience, is the approach based on the concept (principle, construct) of «hardiness», which in English means «strength, durability, endurance». The concept in Ukrainian scientific thought is defined as «life resistance» and characterizes the ability of an individual to withstand stressful situations without reducing the success of activities. The notion of resilience based on the concepts of strength and endurance does not take into account such characteristics of human existence as «adaptability» and «restorability», does not take into account the fact that a person and his/her existence are not a static phenomenon (like a stone, parcel), but are constantly changing and developing. Therefore, the next approach to defining the resilience of a personality is based on the concept of «resilience». The most adequate translation of «resilience» English is «elasticity» (flexibility, elasticity, restorability, resilience, «elastic stability», depreciation), as the ability to quickly restore one`s physical and mental state. Although the principle of «resilience» (elasticity, flexibility, depreciation), in contrast to «hardness» (strength), focuses on the «recoverability» of psychological (and not only) resources of a person`s being (like a rubber ball), it does not actualise such a personality property as «development». For this reason, scientists have drawn attention to such a human property as antifragility, the defining characteristic of which is «development». The analysis of the approaches to the concept of resilience, the analysis of the concepts on which these approaches are based («hardiness», «resilience», «antifragility»), makes it possible to assert that they are not mutually exclusive, but are forms of actualisation of the personality`s resilience. Therefore, «hardiness», «resilience» and «antifragility» can be defined as system-forming concepts of the concept of «personality resilience». The approach to the definition of the phenomenon and concept of personality resilience carried out in the study will help in the development of an effective theory of personality resilience.

В статті досліджено питання системоутворювальних понять (принципів) означення явища і поняття життєстійкості особистості. Визначено наявність підходів до означення життєстійкості, які базуються на відповідних системоутворювальних поняттях. Першим підходом, який також можна визначити як перший етап в дослідженні життєстійкості, є підхід, який базується на понятті (принципі, конструкті) «hardiness», яке у перекладі з англійської означає «фортеця, міцність, витривалість». Поняття в українській науковій думці визначається як «життєстійкість» та характеризує здатність особистості витримувати стресові ситуації, не знижуючи успішність діяльності. Поняття життєстійкості на основі понять міцності, витривалості не враховує таких характеристик буття людини як «адаптивність» та «відновлюваність», не враховує те, що людина та її буття не є статичним явищем (як камінь, порцеляна), а постійно змінюється, перебуває в розвитку. Тому, наступним до означення життєстійкості особистості став підхід, який базується на основі поняття (концепту) «resilience». Найбільш адекватним є переклад «resilience» з англійської як «пружність» (гнучкість, еластичність, відновлюваність, живучість, «пружна стійкість», амортизація), як здатність швидко відновлювати свій фізичний і душевний стан. Хоча принцип «resilience» (пружність, гнучкість, амортизація) на відміну від «hardiness» (міцність) акцентує на «відновлюваності» психологічних (і не тільки) ресурсів буття особистості (як гумовий м`ячик), він не актуалізує таку властивість особистості як – «розвиток». Саме тому, вчені звернули увагу на таку властивість людини як антикрихкість («antifragility»), визначальною характеристикою якої є «розвиток». Проведений аналіз підходів до поняття життєстійкості, аналіз концептів на яких базуються ці підходи («міцність» («hardiness»), «гнучкість» («resilience»), «антикрихкість» («antifragility»), дає можливість стверджувати, що вони не є взаємовиключаючими, а є формами актуалізації життєстійкості особистості. Тому, «міцність» («hardiness»), «гнучкість» («resilience») та «антикрихкість» («antifragility») можемо визначити системоутворювальними поняттями (концептами) поняття «життєстійкість особистості». Здійснений в дослідженні підхід до означення явища та поняття життєстійкості особистості допоможе в розробці ефективної теорії життєстійкості особистості.