“Іпостась” філософії освіти… Чи насправді усе так просто?

Abstract

Відслідковується тісна взаємодія філософії й педагогіки в інтелектуальній історії людства. Наголошується на евристичному потенціалі філософії в освітньому проблемному полі та акцентується на хибності виокремлення “філософії освіти” в окрему галузь. В контексті вирішення архіважливих проблем сучасної освіти доведено, що філософія в освіті є не лише однією з “іпостасей”, а концептуальним ядром й креативною платформою освіти, на основі яких формується як нове бачення й розуміння людини, так і новий образ освіти. Якщо педагогіка не має філософського осмислення власних цілей і завдань, вона набуває рецептурного характеру і стає обездушеним набором інструкцій, правил і заформалізованих приписів.

The author explores the close interaction of philosophy and pedagogy in the intellectual history of humankind. The emphasis is made on the heuristic potential of philosophy in the educational field, with a particular accent on the erroneous view on "philosophy of education" as a separate branch of knowledge. In the context of addressing seminal problems of modern education, it is proved that philosophy in education is not just one of its aspects, but the conceptual core and creative platform of education, which forms both a new vision and understanding of personality and a new image of education. If pedagogy fails to have a philosophical interpretation of its goals and tasks, it inevitably acquires prescriptive nature and becomes a lifeless set of instructions, rules and formalized recommendations.